Свято рідної мови

Свято рідної мови

Ведучий

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча

Найхарактерніша ознака індивідуальності народу – це його мова. Саме в мові відбито характер народу, його тисячолітню історію. Мова – це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями попередніх поколінь, злеліяних у пісні, переказі, приказці. Мова – це душа народу.

Учень

Мово рідна,  ти – душа народу

Невмируща, вічно молода,

Ти звучиш від роду і до роду

Милозвучна, світла, чарівна.

Ти, як мати,щира і ласкава,

Щедра ти, як матінка-земля,

Ти, як степ, роздольна і могутня,

Як та пісня, ніжна і дзвінка.

Учень

Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану.

Учень

Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людським намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.

Ведучий

Українська мова має свою історію. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

Ведучий

Джерела духовності – в народі, а значить і в його мові. І ми повинні знати те, що наша рідна мова як головний носій і виразник нашого народного духу не може загинути, бо хіба може вмерти багатюща культура української пісні, Шевченкового слова, Франкової думки?!

Ведучий

Але, як каже приповідка, на Бога надійся, а рук не покладай. Відповідаючи панові Антошкові, який твердив, що українська мова це діалект, Іван Франко писав:

Діалект! А ми його надишем

Міццю духа і огнем любови,

І нестертий слід його запишем

Самостійно між культурні мови!

Учень

Я без мови, як стебло без цвіту,

Ніби пташка, що не зна висот.

Знаю істину: як згине наша мова,

Разом з нею згине і народ.

О, мово українська! Ти вода

З кринички, над якою гнуться верби,

Холодна і прозора, і проста,

А без води я вже давно помер би…

Ведучий.

Українська мова не бідна, не вульгарна, не криво уста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях рідної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі.

Ведучий

 Сьогодні ми святкуємо  відродження нашої мови. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

(Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий". )

·         1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

§  1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

§  1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

§  1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

§  1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

§  1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

§  1884 р. – закрито всі українські театри.

§  1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".

§  1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

§  1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

§  1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

§  1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Ведуча

Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Ведучий

Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...(Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

Ведучий

Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Читець

Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
(Олесь Лупій "Говоріть")

Ведуча

Яке може бути оправдання людині, котра відмовилася від рідної мови? Про це ми дізнаємося з вірша Дмитра Павличка «Ти зрікся мови рідної».

Ведучий

Ось і підходить до кінця свято української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.